Логотип Чорнобильського університетуЧОРНОБИЛЬСЬКИЙ
УНІВЕРСИТЕТCHORNOBYL UNIVERSITY
UA
ПОДІЇ

Сергій Мирний - гість ефіру «Ранок.LIVE» про Чорнобильську катастрофу

Директор Чорнобильського університету Сергій Мирний - у ранковому ефірі «Ранок.LIVE» каналу «Новини.LIVE».

26 квітня 2024 року засновник і директор Чорнобильського університету Сергій Мирний був гостем ранкового ефіру «Ранок.LIVE» на каналі «Новини.LIVE». Розмову вели Віталій Прудіус та Ольга Волкова.

У 1986 році Сергій Мирний працював у Зоні командиром взводу радіаційної розвідки. В ефірі він розповів, чому, на його думку, про Чорнобиль варто говорити не лише як про трагедію, а й як про подію, що змінила ставлення світу до екології та атомної енергетики, і чому ліквідаторів не слід вважати лише жертвами. Окремо говорили про здоров'я ліквідаторів, про загрози, що з'явилися після повномасштабного вторгнення, зокрема про Запорізьку атомну електростанцію, та про те, як підготуватися на випадок ядерної небезпеки.

Нижче - розмова в літературній редакції.

Сергій Мирний: У перші місяці, але не в перші дні аварії. Коли я там з'явився, військовий побут уже був досить налагоджений. Я був командиром взводу радіаційної розвідки в 25-й бригаді.

Порівняно з цим те, що було в Чорнобилі, - лише один уражальний фактор однієї лише ядерної зброї. Іншої зброї не було, стрілянини там, на щастя, теж. Але, звісно, це було складно.

Я займався дуже рідкісною професією в місці, яке існувало лише тимчасово, і там уперше для людства відкрилася ціла низка нових факторів. Я займався вивченням цього. Мій висновок такий: ми переважно говоримо про Чорнобиль лише як про трагедію та про його негативні наслідки. Але екологічна свідомість виросла і в Радянському Союзі, і це сприяло його розпаду, бо екологічно це була жахлива держава. У всьому світі вона піднялася на небачені висоти. Було зупинено безконтрольне поширення атомної енергетики, коли кілька таких АЕС в Україні вже були на досить просунутих стадіях. Наслідком було те, що вона змінила світ на краще, зробила його набагато безпечнішим і осмисленішим місцем.

Тому все це треба оцінювати повніше й змінювати ставлення до ліквідаторів: не як до жертв Чорнобиля, а як до людей, які насправді здобули колосальну технічну й екологічну перемогу. Зрозуміти місце людини в природі, плюси й мінуси, ризики й вигоди ядерної енергетики - це велика заслуга. Там зараз заповідник, там робиться наука.

Узагалі, за останні роки я пишаюся, що це слово придумав я. Мені завжди не подобалася «Чорнобильська зона відчуження», бо вона відрізає цю територію. Вона вже вийшла у фазу відродження: і природи, і потроху різних видів економічної діяльності людини, які теж почали відновлюватися. А слово «відчуження» відрізає її від, так би мовити, нормального життя, залишає такою собі раковою пухлиною на тілі України. І воно знецінює ту колосальну роботу, ті колосальні зусилля, а нерідко й подвиги ліквідаторів, якими вони цього досягли. Це треба усвідомити і просувати далі.

Віталій Прудіус: Пане Сергію, ви вже торкнулися теми здоров'я ліквідаторів та їхнього внеску. Я знаю, що ви навіть написали книгу й досліджували це питання. Розумію, що книгу неможливо переказати в ефірі за одну хвилину, але які основні висновки?

Сергій Мирний: Скажу вам чесно: ці висновки здивували навіть мене. Як офіцер радіаційної розвідки, який бачив, де і скільки радіації, я розумів, що високі рівні радіації займають відносно невелику територію. Я не був схильний переоцінювати вплив саме радіації на здоров'я. Але коли я системно це дослідив, коли підняв дослідження медиків і порівняв їх, я був вражений.

У тій великій масі людей не більше п'яти відсотків (це максимум, із великим запасом), а насправді кілька відсотків ліквідаторів одержали травми, тобто серйозні радіаційні ураження, які треба лікувати. А абсолютна більшість одержала дози, як і я, які, звичайно, вищі за нормальні, але в межах радіаційної травми. Тобто це негативний вплив, подібний до впливу теплової енергії: бувають опіки, але якщо це не колосальна доза, якщо не ошпарене, не дай Боже, все тіло, то ступені різні, усе це лікується, і таке інше. Так і тут, розумієте.

Але через те, що не було правильного інформування, а самі ліквідатори цього не розуміли, суспільство почало реагувати на них - і в економічній сфері, і в соціальній, і в культурі. Їм довелося докладати зусиль, щоб це подолати й повернутися в коло нормальних людей, без жодних негативних чорних міток на собі.

Ольга Волкова: Пане Сергію, хотіла запитати про сьогоднішні події - від початку повномасштабного вторгнення. Росіяни ж там вчинили певні дії, які безумовно шкодили екології й наражали на ще більшу небезпеку не лише Україну, а й усю Європу. І зараз цей ядерний терор триває вже у вигляді Запорізької атомної електростанції.

Сергій Мирний: Скажу однозначно: ні, вони не перекреслюють. Але безумовно, вони б відкинули на роки цей процес. На щастя, істотного забруднення на тій території немає. Але після того, як там були росіяни, які робили що хотіли і де хотіли, - а про це ніхто з органів влади, які управляють і адмініструють Зону, зрозуміло, не знав, - усе було зруйновано: лабораторії, які все це досліджували, розтрощено, викрадено високорадіоактивні зразки, і де вони тепер - невідомо: чи вивезли їх до Росії або Білорусі, чи десь викинули. Перед тим як заїхати в Зону, вони досить тривалий час тренувалися в Білорусі, а це могла бути білоруська частина Чорнобильської зони. Робота триває. Спеціальну техніку нададуть наші закордонні колеги й друзі, щоб усе це можна було моніторити в індустріальному масштабі, - і ще цілий комплекс заходів. Я сподіваюся, що ця ситуація буде описана й зрозуміла десь наприкінці цього року.

Віталій Прудіус: Автор цієї заяви був пілотом вертольота, і вони здійснювали скиди з вертольотів відповідних речовин у реактор, уже загашений пожежниками. Він, зокрема, зробив заяву, яка суперечить вашій. Цю заяву вже процитували багато телеграм-каналів, і в тому числі «Новини.LIVE». Ось що сказав пан Мосько: серед справжніх ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС немає здорових людей. Він каже, що льотний склад після цього в 35-40 років був списаний з роботи, і це вже показник. А нам тоді було по 25-26 років, і ми не могли жалітися, бо нам потрібно було літати й літати. Але потім, звичайно, це почало відображатися на здоров'ї.

Сергій Мирний: Я ж не сказав, що всі ліквідатори постраждали лише в межах радіаційної травми. Я сказав, що 95%. І в ті відсотки, які постраждали, входять насамперед ліквідатори перших днів і перших тижнів, зокрема й вертолітники. Я вам просто поясню: я почав там працювати в липні 1986 року, через два з половиною місяці після вибуху. Серед моїх знайомих є ті, хто справді одержав істотні радіаційні ураження і мав проблеми, але багато з них це подолали й досі залишаються там фахівцями. Тож треба розуміти: не можна поширювати те, що правильно щодо відносно невеликого відсотка ліквідаторів, на всіх-усіх ліквідаторів. Оце і є стигматизація, коли їх усіх так вважають.

Порівняйте: що сильніше забруднена територія і що вона небезпечніша, то меншу площу вона займає. Так само цей принцип стосується й опромінення ліквідаторів. Великі дози, які справді призвели до прямих біологічних радіаційних впливів, - я їх не заперечую - зачепили відносно невеликий відсоток порівняно з тією колосальною масою, яка там була.

Віталій Прудіус: Сьогодні багато людей переймаються гіпотетичним ядерним ударом по Україні або якоюсь ядерною катастрофою, бо ми бачимо, що Росія б'є по енергетиці й захопила Запорізьку атомну електростанцію, тож загрози, в принципі, реалістичні. Що б ви як фахівець порадили громадянам, які переймаються через ці гіпотетичні ядерні загрози й удари? Що має бути вдома?

Сергій Мирний: Серйозна тема, і її треба серйозно розкривати.

Віталій Прудіус: Можливо, у кількох словах поділитеся основними порадами. Що має бути вдома? Якою може бути готовність людей на домашньому рівні?

Сергій Мирний: Дивіться, в умовах війни й можливого вибуху треба бути готовими. Треба продумати й розуміти, куди тікати, залежно від того, з якого боку від вашого місця - будівлі, хати чи роботи, де ви можете перебувати в цей час, - може статися вибух. Треба розуміти: якщо сюди понесе, то куди тікати, в які місця. Треба усвідомлювати таку можливість.

Цього ж дня Сергій Мирний дав окреме інтерв'ю «Телеграфу» - про нього можна прочитати в окремій новині.

Фото:

Сергій Мирний, про Чорнобиль як причину розвару Радянського союзу і інші позитивні наслідки

2022-2026. Війна, музей «Чорнобиль», 40-ві роковини

Цей запис - частина історії діяльності людей університету. Увесь період ↗